 Для села характерний розмірений, повільний ритм життя. Проте є місце, де все наповнене завзяттям, змаганням, пошуком нових вражень та ідей. Тут завжди все нове та цікаве. Це унікальне місце – наша школа. Храм науки та культури, кузня нового покоління українців.
Тут постійно кипить життя. Діти ідуть в школу, щоб отримати знання, але отримують набагато більше. Педагогічний колектив ділиться з учнями не лише знаннями. Юні жителі села знаходять в школі любов, повагу, підтримку. В кожного учня є свої таланти, здібності, навики, які завжди виявлені, оцінені, потрібні. Окрім обов’язкових шкільних уроків діє велика кількість гуртків, секцій, додаткових занять.
Далеко після закінчення робочого часу залишаються вчителі, щоб попрацювати з усіма, хто просить поради та допомого, кому щось не зрозуміло. Наші педагоги – люди творчі, працьовиті, віддані справі виховання дітей. Часто до вечора горить світло у вікні директора школи. Вона завжди приходить першою і останньою повертається до дому. Втомлена, але щаслива.
Тут завжди щось відбувається: тиждень української мови, Шевченківські читання, дні духовності, день сміху, заняття з цивільної оборони…. всього і не злічити. Кожен день приносить нові події, приємні враження, необхідні навики.
Батьки з радістю довіряють вчителям найбільший скарб – своїх дітей. В співпраці школи і родини учні отримують сучасні, високі знання, впевнено поступають в найкращі ВНЗ, знаходять стежку у житті.
Голдашівська школа – це навчальний заклад, який працює для дітей. Кожен свідомий житель села пишається школою та підтримує її. Живе школа - живе і село, наповнене дитячим сміхом та радістю.
Михайло Будник. Житель села.
|